Хочу поділитися своїми роздумами, як я
прийшла до онлайн – спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами.
Чесно скажу, що провести заняття з дітьми, які мають порушення аутистичного
спектра, мені поки що, не вдалося.
Моя кар’єра онлайн-вчителя розпочалася
на карантині-це був вимушений крок.
Для ефективної роботи потрібен зв’язок
із сім»єю. Це та умова, без якої
онлайн-викладання неможливе. І педагог, і дитина повинні мати стабільне
інтернет з’єднання.
Заняття я проводжу у програмі Skype.та ZOOM.
Skype надає можливість
демонструвати зображення власного екрана, що особливо допоможе впорядкувати заняття
для тих, хто займається із дітками.
Також я можу транслювати звук свого
комп’ютера, спілкуватися в чаті, миттєво надсилати відео чи фото, які потрібні
для роботи.
Система Zoom дозволяє проводити заняття,
вебінари, відео- конференцію (яку я
спробую провести завтра). Використовуючи цю платформу, кожен із учасників може поділитися трансляцією свого екрану.
Можна під час зустрічі, показувати матеріали, які допоможуть краще засвоювати інформацію.
Наочність та зміна виду діяльності під
час онлайн-заняття – це проблема педагога –початківця, адже, зручніше мати
учнів завжди під рукою. Онлайн-заняття –
блокує «всевидяче око» і «контроль».
Альтернативним варіантом контролю є надсилання фото виконаної
вправи.
Наразі це весь арсенал онлайн-ресурсів
для навчання та учіння, з якими я встигла «потоваришувати». Та я і далі у
пошуках ідеальних (не так для мене, як для моїх дітей з особливими потребами) програм та додатків, які допоможуть зробити
навчальний процес цікавим.
Комментариев нет:
Отправить комментарий