Плітки

 Кожен з нас хоч раз у житті ставав мішенню якихось пліток та чуток. Іноді й ми самі говоримо про інших людей, не особливо замислюючись - правда це чи вигадка. Інтриги, чутки й плітки досить часте явище в історії людства.

Є професії, в яких досить легко перейти тонку грань між роботою і власне чутками (або плітками). Так, учені досліджували схильність до пліткарства в людей різних професій. І виявилося, що в групі ризику - фахівці, які багато спілкуються з людьми: соціологи, вчителі, журналісти, лікарі, психологи.

Між плітками й чутками є невеличка різниця. Чутки стосуються більшої кількості людей, а плітки - лише деяких. Чутки - емоційніші, а плітки мають більш «особистий» характер, вони інформативніші й насичені великою кількістю деталей. Чутки частіше недостовірні, а плітки несуть інформацію неправдиву або правдиву, перевірену або ні, яка схожа на те, що таке може бути.

Будь-яка плітка у своїй основі має вигадану інформацію і значно більше характеризує того, хто її поширює, ніж людину, про яку йдеться. Психо-аналітики вважають, що на об’єкт плітки проектуються як особливості пліткарів - їхні симпатії, антипатії, так і витіснені з їхньої свідомості почуття. Іноді з допомогою плітки людина реалізує свої нездійснені бажання.

Плітки народжуються там, де панують сіра буденність, невдоволення власним життям, нерідко страх, часто корисливість, заздрість, іноді навіть помста.

Пліткарство - це своєрідна п’єса, для гри в якій потрібно щонайменше двоє людей.

1Юлия Тоцкая