РОЗВИТОК ФОНЕМАТИЧНОГО СПРИЙМАННЯ, СЛУХОВОЇ УВАГИ ТА ПАМ’ЯТІ.

Правильна звуковимова базується на повноцінному сприйманні фонем мови, на чіткому їх розрізненні. Тому, коли при логопедичному обстеженні встановлюють порушення фонематичного сприймання та слуху, тобто має місце акустико-фонематична форма дислалії, роботу слід розпочинати з їх розвитку. Формування фонематичних процесів розпочинають з самого початку корекційної роботи в ігровій формі на фронтальних, підгрупових і індивідуальних заняттях.

Розвиток фонематичного сприймання розпочинають на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплюють всі звуки мовлення, що входять в звукову систему даної мови (від звуків, які вже засвоєнні, до тих, які тільки ставляться і вводяться в самостійне мовлення).

Н. А. Чевельова дану роботу умовно поділяє на 6 етапів. Паралельно проводиться робота по розвитку слухової уваги і пам’яті, оскільки це дозволяє швидше та ефективніше розвивати фонематичне сприймання.

1етап – впізнавання немовленнєвих звуків. Приклад: “Що шумить?”, “Що гуде?”, “Що звучить?” і т. п.

2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень, фраз. Приклад: Гра “Близько – далеко”, інсценізації казок.

3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом. Приклад: демонструється зображення вагона, звучить ряд слів: “Вагон – фагон – погон – вагон – факон – вагом” – при неправильній вимові сплеснути в долоні.

Приклади: 5-6 груп картинок, назви яких звучать подібно перемішують. Кількість дітей по кількості груп картинок, кожна дитина отримує одну картинку і підбирає – форму групу за схожістю звучання.

Бак                   Сук                     Каток                  Верба           Ложка

Рак                   Жук                    Листок                Торба           Книжка

Лак                   Лук                     Моток                 Гурба           Кришка

Мак                  Бук                     Свисток               Фарба           Кружка

4 етап – розрізнення складів.

1.Приклад: з ряду складів, які промовляє логопед, виключити лишній.

На-на-па, а- далі ускладнюється: на-но-на, па-ба-па-па.

2.Приклад гри: логопед говорить вудучому на вухо склад, наприклад ПА. Дитина голосно його повторює. Після цього логопед або називає цей же склад, або опозиційний. Кожен раз логопед і ведучий вимовляють чергову пару складів, або пару складів, діти вказують – однакові вони чи різні. Для цього дітям сигнальні картки.

5 етап – диференціація фонем рідної мови. Розпочинати слід з голосних звуків. 

Приклад: Логопед роздає картинки з зображенням літака, дівчинки, мишки і пояснює: “Літак гуде: у –у – у ; дівчинка плаче: а –а –а -;мишка пікає: і –і –і –“. Далі він промовляє ці звуки протяжно, а діти піднімають відповідні картинки. Гра ускладнюється: логопед промовляє склад коротко; замість малюнків діти отримують сигнальні картки різних кольорів-для кожного голосного звука – свій; ряд знайомих голосних вводять невідомі, наприклад: е. о, и. Діти не повинні на них реагувати. Подібним способом опрацьовують і приголосні звуки.

6 етап – розвиток елементарного звукового аналізу.

·                    Визначення кількості складів у слові. Відстукування двотрискладових слів (або утримувати руку під підборіддям, скільки разів опуститься – стільки у слові складів). Логопед пояснює як ділити слово на склади, виділяти наголошений склад;

·                    Аналіз голосних звуків.

1.Приклад: У дітей фішки. Логопед вимовляє 1, 2 або 3 голосних звуки підряд, діти кладуть стільки ж фішок.

2.Приклад: У дітей по три фішки трьох кольорів, кожен колір - конкретний звук – по домовленості.

Логопед вимовляє групи з двох, пізніше трьох звуків: ау, аі, уа, уа,  або аіу,аіу, уіа, уіа, уаі, іау. Діти розкладають фішки відповідно до порядку звучання в звукосполученнях.

- Аналіз приголосних звуків.

Дотримуються такої послідовності: спочатку вчать виділяти у слові останній звук (найлегше даються глухі проривні приголосні). Для цього використовують слідуючу вправу: діти по черзі піднімають картинки і чітко називають їх, виділяючи останній звук, потім дитина називає його окремо. Наприклад, слідуючі предметні картинки: кіт, пліт, кріт, павук, каток, танк, мак, жук, вінник, рак. Ця вправа поступово ускладнюється: 

Варіант 1. На набірному полотні картинки викладають у дві групи: в першій – останній звук “К”, а в другій – “Т”

Варіант 2 Логопед, показуючи картинки, називає їх опускаючи останній звук. Діти повторюють повністю, а тоді називають звук,який пропустив логопед.

Розвиваючи фонематичне сприймання, слід враховувати слідуюче:

1.            Формувати свідоме вміння впізнавати та розрізняти звуки мовлення. Необхідно спрямовувати увагу дитини на зовнішню, звукову сторону мовлення, яка раніше нею не усвідомлювалась. Операціям свідомого звукового аналізу необхідно навчати, спонтанно дитина ними не оволодівє.

2.            Мінімальною одиницею при навчанні операціям звукового аналізу повинне бути слово. Адже фонеми існують лише у складі слів з яких виділяються при допомозі звукового аналізу.

3.            Операції звукового аналізу здійснюються на правильно-вимовлювальних звуках.

4.            Робота по формуванню фонематичного сприймання неправильно-вимовлювальних звуків (слухового контролю) передбачає максимальне обстеження або виключення власної дефективної вимови дитини в момент здійснення звукового аналізу, необхідно спиратись на слухове сприймання.

5.            Промовляння звуків дитиною відбувається на послідуючих заняттях, коли з’являється необхідність порівняння власної дефектної вимови з нормативною.

6.            Весь вищезгаданий комплекс робіт складає зміст підготовчого етапу. Отриманні дитиною за цей період знання, уміння та навички є запорукою успішного подолання дефектів мовлення при дислалії. В ході післідуючих етапів ця робота не припиняється. Кожне логопедичне заняття розпочинається з артикуляційної та пальчикової гімнастик, вправ по формуванню мовленнєвого дихання, або ж вони органічно впливають в його хід.