Затримка психічного розвитку

Консультація для батьків

 (поради від вчителів -логопедів ДНЗ №24)

Діагноз "затримка психічного розвитку" найчастіше ставить батьків дитини перед несподіваними, а часом і серйозними проблемами. Перший час вони розгублені,  пригнічені, без кінця ставлять  собі ті самі болючі питання: "Чому це трапилося саме з моєю дитиною? Що ж робити далі?".

Лікарі часто  ставлять цей діагноз   дітям, у  період від 3 до 6 років. Але якщо діагноз підтвердиться, то зневірятися не варто. Спільна робота дефектологів, логопедів, вихователів і батьків обов'язково допоможе дитині впоратися з його проблемою! 

Чому виникає ЗПР?

Причини біологічного характеру:

Проблеми під час вагітності

Сильні токсикози, лікування сильнодіючими ліками, погроза переривання вагітності, резус-конфлікт, інфекційні хвороби матері

Важкі пологи

Гіпоксія дитини під час пологів, застосування щипців, кесарев розтин

Мінімальна мозкова дисфункция

Хворобливість і ослаблення дитини, недоношенність

Генетична схильність

Причини соціального характеру:

Як правило, діагноз ЗПР особливо розповсюджений у родинах з недостатнім матеріальним і інтелектуальним рівнем, де мало займаються вихованням і розвитком підростаючого покоління, діти часто відстають у психічному й розумовому розвитку. У неблагополучних родинах часто обмежуються задоволенням біологічних потреб дитини, а про необхідність читати з ним книги, малювати, навіть не підозрюють. Потім у масових дитячих садках, де одна вихователь на 30 дітей, така дитина знову ж виявляється нікому не потрібною. Так проблема нашаровується на проблему й при загальній байдужості дорослих дитина згодом не може впоратися зі шкільною програмою.

Які ознаки затримки психічного розвитку?

У дітей зі ЗПР відзначаються знижена працездатність, психомоторне розгальмування, збудливість, гіперактивність, імпульсивність, а також тривоги, агресії.

Недостатній обсяг знань і сповільнений темп сприймання й переробки інформації

Незрілість мислення, не аналізує, що бачить навколо.

Нездатність зосередитися, порушення уваги (нестійкість)

Порушення пам'яті (обмежена в обсязі й неміцна)

Низький рівень мовного розвитку. Дитина виявляється не в змозі побудувати короткий зв'язний переказ розповіді, казки, а будує лише окремі й нерідко неписьменні фрази.

Як допомогти дитині зі ЗПР?

Виховання в родині дитини зі ЗПР - відповідальне завдання, тому що найважливішим у процесі виховання будь-яких дітей, і особливо дітей зі ЗПР, є розуміння стану дитину насамперед  батьками. Важливо зрозуміти, що дитина зі ЗПР навчається повільніше інших дітей. Але для того, щоб досягтися найкращих результатів, потрібно звернутися за кваліфікованою допомогою до фахівців ( педагогові-дефектологові й, якщо потрібно, до лікаря-психоневрологові), якомога раніше почати продумане й цілеспрямоване виховання й навчання, створити всі необхідні умови в родині, які відповідають стану дитини.

З дітьми необхідно постійно спілкуватися, проводити заняття, виконувати рекомендації педагога. Більше часу слід приділяти ознайомленню з навколишнім світом: ходити з дитиною  в зоопарк, на дитячі свята, розглядати з ним книжки, картинки, складати різні історії, частіше дитині розповідати про те, що ви робите, залучати його до посильної праці. Важливо також навчити дитину грати з іграшками й іншими дітьми.

Головне - батьки повинні оцінити можливості дитини і його успіхи, помітити прогрес (нехай незначний), а не думати, що,  подорослішав, він сам усьому навчиться. Тільки спільна робота педагогів і родини піде дитині із затримкою психічного розвитку на користь і приведе до позитивних результатів.

Як розпізнати ЗПР?

У ранньому дитячому віці таке маля чимсь відрізняється від своїх однолітків. Наприклад, в 3 року він не вимовив ще ні слова. 

 Інші діти говорять, читають вірші, малюють, ліплять із пластиліну вже в 1.5 року. ЗПР – прикордонний стан між нормою й розумовою відсталістю. На відміну від олігофренії, при якій спостерігається стійке загальне недорозвинення психіки, у дітей зі ЗПР недорозвинення вищих психічних функцій носить тимчасовий і вповільнений темп розвитку. Дітям зі ЗПР можна допомогти, якщо вчасно звернути увагу на проблему.

Перші тривоги в батьків відносно розвитку дітей звичайно виникають, коли дитина пішла в дитячий садок, у школу, і коли вихователі, учителі відзначають, що він не засвоює навчальний матеріал. Але й тоді деякі батьки вважають, що з педагогічною роботою можна почекати, що дитина з віком самостійно навчиться правильно говорити, відіграти, спілкуватися з однолітками. Тоді переведення в коррекционний клас не уникнути. У таких випадках своєчасна допомога дитині зі ЗПР дозволить уникнути подальших порушень і відкриє більше можливостей для його розвитку. Багато в чому від батьків залежить, чи буде дитина нормально й успішно вчитися. Батьки й фахівці повинні разом працювати з дитиною.